25 лютого 2014 року в стінах Сумського вищого професійного училища будівництва та автотранспорту відбувся концерт афганської пісні, який став логічним продовженням вшанування подвигу воїнів-афганців, підтримки вогню пам’яті в серцях про подвиг.
«Цей вечір присвячений не просто темі війни, адже пісня – це найвищий вияв духу, думок та емоцій. Пісні – це бойова одиниця Афганської війни, і сховище совісті рідної Вітчизни, музей пам’яті про воїнів-інтернаціоналістів, – цими словами розпочала вечір викладач історії Тетяна Ніжегородцева.
Основою програми стали пісні майора запасу, колишнього командира вертолітного підрозділу, кавалера чотирьох орденів і багатьох медалей СРСР, Росії, України і Афганістану; а ще автора і виконавця 400 пісень, які ввійшли в чотири аудіоальбоми («Сон шурави», «Город, который люблю», «Вымпел» и «Джелалабадская тетрадь»). Яскравими вкрапленнями вечора стали історії з авторської книги спогадів: «Війна в Афганістані – моя війна. Це не моє бажання, не мій вибір. Афган для мене – моя пам’ять, від якої нікуди не подітись. Вона завжди зі мною. Вона мені не підвладна. Мій Афган – це горе втрат, це світ крізь приціл і оцінка людей за запитанням: «А я б пішов з ним в розвідку?». Але разом з тим, це вдячність за особистісне дорослішання. І, звичайно, мій Афган – це мої думки і почуття, пам’ять і емоції, вкладені в пісні, в яких низькочастотний бій дзвонів, стон з минулого і крик в майбутнє».
Володимир Щеглов розповів, що в 1986 році його вертоліт збили, після чого він потрапив в госпіталь, а коли вийшов – зрозумів, що «попереднього життя немає, не зрозуміло, що буде далі». І саме тоді він поклявся, що буде писати пісні, «присвячуючи їх тим, хто не повернувся додому, і людям, які цього заслуговують, таких багато, і в Сумах в тому числі». Слухаючи пісні майора запасу Щеглова кожен з присутніх думав про своє життя, і про свій Афган, і про Вітчизну свою, і про солдат та офіцерів армії, чия присяга Батьківщині священна.
Коли затих останній акорд, Володимир Щеглов передав музею воїнів-інтернаціоналістів Сумського вищого професійного училища будівництва та автотранспорту неоціненні подарунки: медаль «Захисника Вітчизни» з посвідченням на ім’я Усика Леоніда, що її засвідчує, книгу та диск з аудіо записами «Джелалабадская тетрадь», адже допоки звучить пісня, будемо співати, будемо жити!».
