Агресивна поведінка обумовлена соціальними зв’язками і стосунками. Агресія може виражатися в різноманітних формах і проявах, мати прихований, відкритий, індивідуальний або груповий характер.

На агресивну поведінку підлітків впливає комплекс чинників:

• персональні чинники (низький рівень виховання, неадекватна занижена самооцінка, зловживання алкоголем, наркотиками, комп’ютерними іграми, готовність до ризику, обмежене відчуття самозбереження);
• поведінкові чинники (вандалізм, безцільне проведення часу, прогули і слабка успішність у навчанні, ранні сексуальні контакти, приводи в міліцію і рання судимість);
• соціальні чинники (культ насильства в суспільстві, вплив ЗМІ, поведінка батьків, що відхиляється, низький соціально-економічний статус сім’ї, залежність від соціальної допомоги, зміна вихователів (вітчим, мачуха), сімейне і сексуальне насильство, друзі з поведінкою, що відхиляється);
• сімейні конфлікти (розлучення батьків, поява іншої дитини в сім’ї, завищені вимоги до успішності, які не завжди відповідають здібностям і можливостям дитини). Діти з неблагополучних сімей мають більше шансів стати правопорушниками, ніж діти, виховані в благополучних сім’ях. Гіперопіка або байдужість з боку батьків також можуть спровокувати агресивну поведінку у дитяти.
• особисті проблеми (настання фази статевого дозрівання і пов’язані з цим проблеми фізіологічного і психологічного характеру). Незадоволеність власною зовнішністю, неадекватне сприйняття з боку дорослих: Я дорослий, а Вони поводяться зі мною як з дитям. Розвиток критичного мислення дозволяє підліткові ставити під сумнів вчинки дорослих, протестувати проти їх моралі. Проблеми з успішністю і приклеювання ярликів (вчителі і батьки говорять, що дитина непоправна, погано вихована або дурна). Для неуспішних учнів агресивна поведінка є одним із засобів, за допомогою яких вони компенсують свою неуспішність.
• соціальні причини (культ насильства, що сформувався в суспільстві, роздратування і втома від школи).

Агресивна поведінка підлітка, як правило, буває спрямована проти дорослих і родичів. Вона виражається у ворожості, словесній лайці, нахабстві, непокірності і негативізмі, постійній брехні, прогулах і вандалізмі.

У багатьох з цих дітей порушуються соціальні зв’язки, що виявляється в неможливості встановити нормальні контакти з однолітками. Для більшості, віднесених до агресивного  типа, властива низька самооцінка, хоча вони  проектують образ жорстокості.

Біля витоків проблем агресивної поведінки підлітків в 80% випадків лежать труднощі, пов’язані з неуспішністю в навчанні, проблемах у сім’ї – і навчальний заклад є місцем передачі негативного соціального досвіду.

Яким буває знущання?

• Окрім фізичних нападів, знущання може включати й психологічний тиск.

Чому дехто знущається над іншими?

• Вони самі були об’єктом знущань. «Мене цькували однолітки, і мені це дуже набридло. Тож, щоб здобути визнання, я сам почав знущатись над іншими, – каже молодий чоловік, на ім’я Антоніо. – Пізніше я задумався над своїми вчинками та усвідомив, що поводився просто огидно».
• Вони не мали гідного прикладу. «Часто, знущаючись з інших, молоді люди наслідують поведінку своїх батьків, старших братів і сестер та інших родичів», – пише Джей Мак-Гроу у своїй книжці про булінг («Life Strategies for Dealing With Bullies»).
• Вони хочуть приховати почуття невпевненості. «Діти, які цькують інших, за маскою “крутих” ховають глибокий душевний біль і почуття неповноцінності», – зазначає у своїй книжці психолог Барбара Колоросо («The Bully, the Bullied, and the Bystander»).

Хто найчастіше стає об’єктом знущань?

• Ті, хто тримається осторонь від інших. Деякі молоді люди, котрим нелегко ладнати з іншими, усамітнюються і стають мішенню для кривдників.
• Ті, хто відрізняється від інших. Зачіпкою для задираки може стати будь-що: зовнішній вигляд, колір шкіри, національність, релігія чи навіть фізична вада.
• Ті, кому бракує впевненості в собі. Задираки помічають, коли хтось має занижену самооцінку. Саме невпевнені в собі хлопці та дівчата найчастіше стають об’єктами знущань, адже вони навряд чи будуть захищатися

Що робити, коли з тебе знущаються?

• Не реагуй. Задираки хочуть побачити, чи їм вдалося зачепити тебе за живе. Якщо ти не реагуєш, вони перестають чіплятися до тебе».
• Не відплачуй тою ж монетою. Помста нічого не вирішить, а лише додасть проблем.
• Не лізь на рожен. Наскільки можливо, уникай задирак і ситуацій, в яких можеш стати жертвою знущань.
• Використай ефект несподіванки. Біблія каже: «Лагідна відповідь гнів відвертає».
• Пам’ятай про почуття гумору. Наприклад, тобі закидають, що в тебе надмірна вага. Можна просто знизати плечима і сказати: «Та можна було б скинути кілька кіло».
• Піди геть. Це вияв самовладання, якого бракує задираці.
• Розвивай впевненість у собі.
• Розкажи комусь про все. За даними одного опитування, більше ніж половина жертв кібербулінгу не розповідає нікому про свою проблему — імовірно, через сором (особливо хлопці) або через страх помсти. Але пам’ятай: задиракам секретність лише на руку. А якщо не мовчати, то можна покласти край знущанням.